Вгору
за людьми
за відеозаписами
за блогами
за спільнотами
за аудіозаписами
Роман Тимків
Роман Тимків
Країна:
Україна
Місто:
Калуш
День народження:
Сімейний стан:
Шанувальники Роман79
Стіна 508
Як закінчувалася «дружба народів»: п’ять фактів порушення Росією договору.

Президент України Петро Порошенко пропонує розірвати договір «Про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Росією», що «з вини Москви вже давно став анахронізмом». У відповідь речник президента Росії Дмитро Пєсков заявив, що двосторонні відносини України і Росії уже і так перебувають у ситуації, «яку важко чимось зіпсувати». Що ж залишилося від «дружби і співробітництва» з укладеного у 1997 році договору?

Що пообіцяли одна одній Україна і Росія:

Поважати територіальну цілісність
На папері: За договором, сторони зобов’язувалися поважати територіальну цілісність одне одного і підтверджували непорушність кордонів.

Реальність: 20 лютого 2014 року Росія розпочала незаконну анексію Криму і 18 березня, після так званого «референдуму», «приєднала» півострів. Жертвами під час захоплення півострова стали двоє військовослужбовців. У квітні 2014 року підтримувані Росією збройні формування почали захоплювати органи влади на території Донбасу, в результаті чого частина Донецької та Луганської областей опинилася поза контролем Києва. Влітку 2014 року територія Україна зазнавала масованих обстрілів реактивними системами залпового вогню «Град», а підрозділи російської армії зайшли на територію України і атакували українські сили під Іловайськом. Міжнародні розслідувачі встановили імена і особисті дані 2400 російських військових, які воювали на Донбасі.

Зменшити кількість збройних сил і озброєння
На папері: Зобов’язалися скоротити кількість збройних сил і озброєнь і сприяти процесові роззброєння.

Реальність: З 1 липня 2017 року чисельність Збройних сил Росії була збільшена майже до 2 мільйонів осіб – приблизно стільки російська армія налічувала у перші роки після розвалу СРСР, потім її чисельність зменшувалась. У 2014-му, на початку війни на Донбасі та анексії Криму, в армії Росії офіційно служили близько 800 тисяч військових. У вересні цього року Росія проведе найбільші військові навчання за останні 40 років – «Схід-2018». Україна, починаючи з 1993 року, скорочувала чисельність своєї армії: з 455 тисяч вона була доведена до 163 тисяч у 2013 році. Проте після 2014 року країна почала нарощувала оборонний потенціал, і станом на 2017 рік чисельність Збройних сил України наблизилася до 250 тисяч осіб.

Надавати права і свободи для громадян іншої сторони
На папері: Кожна зі сторін гарантувала громадянам іншої країни права і свободи на тих же підставах і в такому ж обсязі, що й власним громадянам.

Реальність: Росія заарештовує і незаконно утримує у місцях несвободи українських громадян. Серед них 24 українські в’язні, яких правозахисники визнають політичними. Ще 50 українців перебувають у Росії під слідством. Безстрокове голодування оголосив кінорежисер Олег Сенцов, якого примусово позбавили українського громадянства і засудили за сфальсифікованими звинуваченнями до 20 років ув’язнення. Сенцов вимагає звільнення усіх політв’язнів Кремля.

Зберігати національну самобутність
На папері: Росія і Україна за договором мають забезпечувати захист етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин на своїй території і створювати умови для заохочення цієї самобутності.

Реальність: За час анексії Криму кількість україномовних класів на півострові зменшилася у 30 разів. На території Донбасу, підконтрольній російським гібридним силам, після окупації на українську мову і літературу у більшості класів відвели одну годину на тиждень або на 2 тижні. До окупації більш ніж половина навчання велася українською мовою, а середня кількість годин з української мови та літератури становила 6 на тиждень.


Із Кримського півострова витискають Українську православну церкву Київського патріархату: із сорока діючих громад церкви у Криму залишилося дев’ять. У підконтрольних російським гібридним силам Донецьку та Луганську створюють преференції Московському патріархатові, переслідуючи УПЦ КП, баптистів, мусульман, мормонів, свідків Єгови.

Захищати навколишнє середовище
На папері: Україна і Росія домовилися співпрацювати у захисті довкілля, запобігання забрудненням і допомагати в ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру.

Реальність: За висновками екологів, за час війни на Донбасі природі регіону завдано серйозних втрат. З8 природно-заповідних територій в зоні АТО пошкоджені частково або повністю через військовий конфлікт. Наприклад, у заповіднику «Крейдяна флора» місцеві фахівці нарахували 503 воронки від снарядів на 1200 гектарах.

Підконтрольне Росії угруповання «ДНР» повністю зупинило відкачування води з шахти «Юнком», де у 1979 році був проведений підземний ядерний вибух. Бойовики стверджують, що зробили це за погодженням з російськими спеціалістами з НДІ «Шахтопроект» із Санкт-Петербурга: інститут зробив висновок, що це безпечно. Насправді, за твердженнями українських гідрогеологів, під загрозою радіаційного зараження опиняться басейни річок Сіверський Донець і Кальміус, а також Азовське море. Це може торкнутися не лише Донбасу, а і Дніпропетровської, Запорізької та Харківської областей.
Показати повністю..

Сподобалось 0 людині
Вподобайка
31 серпня 2018 в 08:14
ТНМК. Друга новина Кліп до фільму 'Бобот та Енергія Всесвіту' OST

Сподобалось 1 людині
Вподобайка
1

Сподобалось 2 людям
Вподобайка
2
Досвід перемоги: як армія УНР звільняла Донбас від російсько-більшовицького війська.

Сто років тому, у квітні 1918 року, армія УНР звільнила Донбас від російсько-більшовицького війська. Як армії Української Народної Республіки вдалося вибити російсько-більшовицькі війська з території Донбасу? Чи вважали місцеві військо полковника Армії УНР Володимира Сікевича «своїм»? І чи доречні паралелі з нинішньою війною України з Росією? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії розповіли історик, співробітник Українського інституту національної пам’яті Максим Майоров та політолог, випускник історичного факультету Донецького національного університету Станіслав Федорчук.

– Донбас першим прийняв удар від більшовиків під час подій 1918 року. Як до таких прибульців ставилися місцеві? Чи можна проводити паралелі з колабораціонізмом, який ми спостерігали у 2014 році?

Як тоді, так і зараз війна мала гібридний характер
Максим Майоров
​Максим Майоров: Тут можна провести чіткі паралелі. Як тоді, так і зараз війна мала гібридний характер. Окупація території Української Народної Республіки більшовицькими військами відбувалася поряд із шаленою агітацією. Вона була доволі успішна у робітничому середовищі. І частина робітництва приєдналася до більшовицьких загонів, які потім окуповували решту України.

Але там був і спротив, були окремі формування, які під час більшовицької окупації вели партизанську війну і пізніше допомогли армії УНР визволяти Донбас.

– Чи можна у відсотках приблизно уявити популярність більшовиків, армії УНР серед населення Донбасу?

Більшовицька політика вже у перші місяці призвела до недовіри багатьох робітників місцевого населення
Максим Майоров
​Максим Майоров: Я не знаю чи буде коректно порівнювати настрої. Тоді настрої розхитувалися маятникоподібно. Вони дуже різко і кардинально змінювалися. У часи успіхів більшовиків, коли почалася окупація Донбасу, а це ще кінець 1917 року, вони змогли завоювати значну підтримку на свою користь. Але більшовицька політика вже у перші місяці призвела до недовіри багатьох робітників місцевого населення. Через терор, який розгорнули більшовики, через те, що кістяк армії, який прийшов із Росії, поводив себе як завойовник, як окупант. Це породжувало певний спротив.

Ці події одразу призвели до занепаду промисловості на Донбасі, зупинялися великі підприємства. Коли українська армія повернулася на Донбас у квітні 1918 року, вона застала підприємства у стані занепаду. Знадобився певний час, щоб відновити ситуацію, запустити промислові потужності.

– На чому трималася популярність більшовиків на Донбасі? Які тези пропаганди та критики УНР з боку більшовиків ви б назвали?

Максим Майоров: Більшовики використовували стандартну риторику. Вона була багато у чому зорієнтована, в першу чергу, на пролетаріат, на робітничий клас. Більшовики звинувачували УНР у тому, що вона контрреволюційна, що вона не збирається вирішувати соціальні, земельні питання, що вона виступає проти робітництва.

Більшовики почали війну проти України через те, що вона відмовилася підтримувати більшовицькі зусилля з окупації Дону
Максим Майоров
Безпосереднім сусідом на Донбасі тоді була область війська Донського. Устрій більш консервативного Дону породжував певні конфлікти з місцевим населенням, з робітниками Донбасу. А більшовики зображали УНР спільницею Дону, єдиного контрреволюційного фронту. Дуже багато людей були задурманені цією пропагандою.

Але з самого початку Дон був першим ворогом більшовиків і першою жертвою більшовицької навали. Більшовики почали війну проти України через те, що вона відмовилася підтримувати більшовицькі зусилля з окупації Дону.

Україна бажала мирного розвитку, з тими ж більшовиками, донцями, з іншими представниками регіонів колишньої Російської імперії. Це не влаштовувало більшовиків, тому що вони вважали, що можуть претендувати на територію всієї Російської імперії та прагнули всесвітньої революції.

– Тоді більшовики апелювали до того, що УНР – реакційна організація, а більшовики провісники майбутнього?

Максим Майоров: Більшовики представляли ситуацію, що там сидять мало не монархісти. Усі негативні асоціації, які були у населення з царським режимом, вони намагалися приписати своїм опонентам, у тому числі УНР. Зараз сучасна історіографія розглядає УНР більш як ліву, соціалістичну.

Більше на : https://www.radiosvoboda.org/a/29192353.html
Показати повністю..

Сподобалось 1 людині
Вподобайка
1

Сподобалось 2 людям
Вподобайка
2

Сподобалось 4 людям
Вподобайка
4
Україна: найбільша проблема Європи. Виступ у Лондоні 1939 року.

"...З огляду на унiкальне географiчне положення будь-яка серйозна спроба з боку України скинути понево­лювачiв i об'єднати свої чотири розмежованi частини в одну незалежну Українську державу неодмiнно викличе справжню панiку..."

Однiєю з ключових фiгур, яка мала значний вплив на фор­мування проукраїнської громадської думки в британському суспiльствi першої половини ХХ-го сторіччя, був вiдомий журналiст-мiжнародник Ланселот Лоутон.

На початку 1930-х рокiв його увагу привернула напружена полiтична ситуацiя, що окреслилася на Сходi Євро­пи. На думку Лоутона, найбiльш глибинною причиною iсну­ючих глобальних мiждержавних суперечностей стало україн­ське питання.

На його думку, для британської полiтики на Сходi вкрай необхiдно було включити Україну в систему Захiдної Європи. "Незалежна i автономна Україна, - писав вiн, - необхiдна для європейського економiч­ного прогресу i свiтового миру".

...29 травня 1935 р. в примiщеннi Палати Громад парламенту Великої Британiї за iнiцiативою Англо-українського комiтету (громадська організація, в яку входили члени парламенту, вiйськовi, вiдомi вченi та журналiсти Британії - ІП) вiдбулися публiчнi слухання, присвяченi ситуацiї навколо України.

Ланселот Лоутон виступив iз доповiддю, яка мала про­мовисту назву "Українське питання" i згодом була опублiко­вана вiд iменi комiтету.

...Чимало оцiнок та висновкiв Лоутона є надзвичайно несподiваними з огляду на те, що сформульованi вони були дiячем, котрий за своїм походженням жодним чином не був пов'язаний з Україною та українською нацiєю - настiльки виразно вони поданi з проукраїнських позицiй.

Парадок­сально, але для "стороннього" погляду Ланселота Лоутона абсолютно ясними були такi складнi та дражливi питання, якi не лише тодi, але й навiть в наш час нерiдко є предметом полiтичних спекуляцiй - питання власної нацiональної iден­тичностi українського народу та його глибоких iсторичних коренiв, своєрiдної ментальностi, традицiй i культури, пово­ротних моментiв iсторiї.

У доповiдi Лоутона вказується на несправедливий щодо українцiв характер Версальської системи мирних договорiв, якi закрiпили розчленування України пiсля Першої свiтової вiйни.

Вiдкрито говориться про польсько-українське протистояння в Схiднiй Галичинi в 20-х - 30-х рр. ХХ ст. та полiтику полонiзацiї українського населення, що тодi проводила польська влада.

Говорячи про масовi репресiї бiльшовицької диктатури проти українського нацiонального руху на територiї СРСР, Л. Лоутон стверджує, що „страшний голод, який спустошив Україну" в 1932-1933 роках, мав спланований характер i був складовою частиною цих репресiй.

Пiдсумовуючи, британський журналiст робить висновки:

„Українська нацiя - це реальнiсть, яка має пiд собою при­наймнi тисячу лiт автентичної iсторiї. Жоден народ не боровся так тяжко, як українцi, щоб утвердити свою незалежнiсть; українська земля наскрiзь просякнута кров'ю".

...Наприкiнцi 30-х рокiв ХХ ст. грозовi хмари над Європою досягли критичної межi. Для багатьох полiтикiв та аналiтикiв стало очевидним, що в Європi наближається новий великий перероз­подiл сфер впливу та нова вiйна.

На тлi цих драматичних подiй Ланселот Лоутон намага­ється в черговий раз привернути увагу громадськостi та офi­цiйних чинникiв Великої Британiї до українського питання. 1 лютого 1939 р. вiн виступає з великою доповiддю на засiданнi членiв Близько- i Середньосхiдного товариства, яке вiдбулося в Лондонi.

Текст доповiдi пiд промовистою назвою „Україна: найбiльша проблема Європи" був опублiкований на сторiнках щоквартальника "East Europe and Contemporary Russia" ("Схiдна Європа та сучасна Росiя"), головредом якого був Лоутон.

За своєю структурою та змiстом ця доповiдь близька до ви­ступу Ланселота Лоутона на засiданнi у Палатi Громад у 1935 р.

Історична Правда пропонує читачам переклад цієї доповіді, здійснений для збірки доповідей Лоутона "Українське питання". Цікаво поглянути на сприйняття нашої країни та її історії британцем. І, звичайно, не варто забувати, що доля нашої країни має вирішуватися українцями, а не десь за кордоном.
Більше на :
http://www.istpravda.com.ua/articles/4d9cf5c8a7a8a/
Показати повністю..

Сподобалось 2 людям
Вподобайка
2

Сподобалось 4 людям
Вподобайка
4

Сподобалось 2 людям
Вподобайка
2