Вгору
за людьми
за відеозаписами
за блогами
за спільнотами
за аудіозаписами
Роман Тимків
Роман Тимків
Країна:
Україна
Місто:
Калуш
День народження:
Сімейний стан:
Показати детальнішу інформацію

Особиста інформація

Інформація відсутня.

Середня освіта

Країна:
Україна
Місто:
Калуш

Шанувальники Роман50
Світлини 3
Стіна 505
Досвід перемоги: як армія УНР звільняла Донбас від російсько-більшовицького війська.

Сто років тому, у квітні 1918 року, армія УНР звільнила Донбас від російсько-більшовицького війська. Як армії Української Народної Республіки вдалося вибити російсько-більшовицькі війська з території Донбасу? Чи вважали місцеві військо полковника Армії УНР Володимира Сікевича «своїм»? І чи доречні паралелі з нинішньою війною України з Росією? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії розповіли історик, співробітник Українського інституту національної пам’яті Максим Майоров та політолог, випускник історичного факультету Донецького національного університету Станіслав Федорчук.

– Донбас першим прийняв удар від більшовиків під час подій 1918 року. Як до таких прибульців ставилися місцеві? Чи можна проводити паралелі з колабораціонізмом, який ми спостерігали у 2014 році?

Як тоді, так і зараз війна мала гібридний характер
Максим Майоров
​Максим Майоров: Тут можна провести чіткі паралелі. Як тоді, так і зараз війна мала гібридний характер. Окупація території Української Народної Республіки більшовицькими військами відбувалася поряд із шаленою агітацією. Вона була доволі успішна у робітничому середовищі. І частина робітництва приєдналася до більшовицьких загонів, які потім окуповували решту України.

Але там був і спротив, були окремі формування, які під час більшовицької окупації вели партизанську війну і пізніше допомогли армії УНР визволяти Донбас.

– Чи можна у відсотках приблизно уявити популярність більшовиків, армії УНР серед населення Донбасу?

Більшовицька політика вже у перші місяці призвела до недовіри багатьох робітників місцевого населення
Максим Майоров
​Максим Майоров: Я не знаю чи буде коректно порівнювати настрої. Тоді настрої розхитувалися маятникоподібно. Вони дуже різко і кардинально змінювалися. У часи успіхів більшовиків, коли почалася окупація Донбасу, а це ще кінець 1917 року, вони змогли завоювати значну підтримку на свою користь. Але більшовицька політика вже у перші місяці призвела до недовіри багатьох робітників місцевого населення. Через терор, який розгорнули більшовики, через те, що кістяк армії, який прийшов із Росії, поводив себе як завойовник, як окупант. Це породжувало певний спротив.

Ці події одразу призвели до занепаду промисловості на Донбасі, зупинялися великі підприємства. Коли українська армія повернулася на Донбас у квітні 1918 року, вона застала підприємства у стані занепаду. Знадобився певний час, щоб відновити ситуацію, запустити промислові потужності.

– На чому трималася популярність більшовиків на Донбасі? Які тези пропаганди та критики УНР з боку більшовиків ви б назвали?

Максим Майоров: Більшовики використовували стандартну риторику. Вона була багато у чому зорієнтована, в першу чергу, на пролетаріат, на робітничий клас. Більшовики звинувачували УНР у тому, що вона контрреволюційна, що вона не збирається вирішувати соціальні, земельні питання, що вона виступає проти робітництва.

Більшовики почали війну проти України через те, що вона відмовилася підтримувати більшовицькі зусилля з окупації Дону
Максим Майоров
Безпосереднім сусідом на Донбасі тоді була область війська Донського. Устрій більш консервативного Дону породжував певні конфлікти з місцевим населенням, з робітниками Донбасу. А більшовики зображали УНР спільницею Дону, єдиного контрреволюційного фронту. Дуже багато людей були задурманені цією пропагандою.

Але з самого початку Дон був першим ворогом більшовиків і першою жертвою більшовицької навали. Більшовики почали війну проти України через те, що вона відмовилася підтримувати більшовицькі зусилля з окупації Дону.

Україна бажала мирного розвитку, з тими ж більшовиками, донцями, з іншими представниками регіонів колишньої Російської імперії. Це не влаштовувало більшовиків, тому що вони вважали, що можуть претендувати на територію всієї Російської імперії та прагнули всесвітньої революції.

– Тоді більшовики апелювали до того, що УНР – реакційна організація, а більшовики провісники майбутнього?

Максим Майоров: Більшовики представляли ситуацію, що там сидять мало не монархісти. Усі негативні асоціації, які були у населення з царським режимом, вони намагалися приписати своїм опонентам, у тому числі УНР. Зараз сучасна історіографія розглядає УНР більш як ліву, соціалістичну.

Більше на : https://www.radiosvoboda.org/a/29192353.html
Показати повністю..

Сподобалось 1 людині
Вподобайка
1

Сподобалось 1 людині
Вподобайка
1

Сподобалось 3 людям
Вподобайка
3
Україна: найбільша проблема Європи. Виступ у Лондоні 1939 року.

"...З огляду на унiкальне географiчне положення будь-яка серйозна спроба з боку України скинути понево­лювачiв i об'єднати свої чотири розмежованi частини в одну незалежну Українську державу неодмiнно викличе справжню панiку..."

Однiєю з ключових фiгур, яка мала значний вплив на фор­мування проукраїнської громадської думки в британському суспiльствi першої половини ХХ-го сторіччя, був вiдомий журналiст-мiжнародник Ланселот Лоутон.

На початку 1930-х рокiв його увагу привернула напружена полiтична ситуацiя, що окреслилася на Сходi Євро­пи. На думку Лоутона, найбiльш глибинною причиною iсну­ючих глобальних мiждержавних суперечностей стало україн­ське питання.

На його думку, для британської полiтики на Сходi вкрай необхiдно було включити Україну в систему Захiдної Європи. "Незалежна i автономна Україна, - писав вiн, - необхiдна для європейського економiч­ного прогресу i свiтового миру".

...29 травня 1935 р. в примiщеннi Палати Громад парламенту Великої Британiї за iнiцiативою Англо-українського комiтету (громадська організація, в яку входили члени парламенту, вiйськовi, вiдомi вченi та журналiсти Британії - ІП) вiдбулися публiчнi слухання, присвяченi ситуацiї навколо України.

Ланселот Лоутон виступив iз доповiддю, яка мала про­мовисту назву "Українське питання" i згодом була опублiко­вана вiд iменi комiтету.

...Чимало оцiнок та висновкiв Лоутона є надзвичайно несподiваними з огляду на те, що сформульованi вони були дiячем, котрий за своїм походженням жодним чином не був пов'язаний з Україною та українською нацiєю - настiльки виразно вони поданi з проукраїнських позицiй.

Парадок­сально, але для "стороннього" погляду Ланселота Лоутона абсолютно ясними були такi складнi та дражливi питання, якi не лише тодi, але й навiть в наш час нерiдко є предметом полiтичних спекуляцiй - питання власної нацiональної iден­тичностi українського народу та його глибоких iсторичних коренiв, своєрiдної ментальностi, традицiй i культури, пово­ротних моментiв iсторiї.

У доповiдi Лоутона вказується на несправедливий щодо українцiв характер Версальської системи мирних договорiв, якi закрiпили розчленування України пiсля Першої свiтової вiйни.

Вiдкрито говориться про польсько-українське протистояння в Схiднiй Галичинi в 20-х - 30-х рр. ХХ ст. та полiтику полонiзацiї українського населення, що тодi проводила польська влада.

Говорячи про масовi репресiї бiльшовицької диктатури проти українського нацiонального руху на територiї СРСР, Л. Лоутон стверджує, що „страшний голод, який спустошив Україну" в 1932-1933 роках, мав спланований характер i був складовою частиною цих репресiй.

Пiдсумовуючи, британський журналiст робить висновки:

„Українська нацiя - це реальнiсть, яка має пiд собою при­наймнi тисячу лiт автентичної iсторiї. Жоден народ не боровся так тяжко, як українцi, щоб утвердити свою незалежнiсть; українська земля наскрiзь просякнута кров'ю".

...Наприкiнцi 30-х рокiв ХХ ст. грозовi хмари над Європою досягли критичної межi. Для багатьох полiтикiв та аналiтикiв стало очевидним, що в Європi наближається новий великий перероз­подiл сфер впливу та нова вiйна.

На тлi цих драматичних подiй Ланселот Лоутон намага­ється в черговий раз привернути увагу громадськостi та офi­цiйних чинникiв Великої Британiї до українського питання. 1 лютого 1939 р. вiн виступає з великою доповiддю на засiданнi членiв Близько- i Середньосхiдного товариства, яке вiдбулося в Лондонi.

Текст доповiдi пiд промовистою назвою „Україна: найбiльша проблема Європи" був опублiкований на сторiнках щоквартальника "East Europe and Contemporary Russia" ("Схiдна Європа та сучасна Росiя"), головредом якого був Лоутон.

За своєю структурою та змiстом ця доповiдь близька до ви­ступу Ланселота Лоутона на засiданнi у Палатi Громад у 1935 р.

Історична Правда пропонує читачам переклад цієї доповіді, здійснений для збірки доповідей Лоутона "Українське питання". Цікаво поглянути на сприйняття нашої країни та її історії британцем. І, звичайно, не варто забувати, що доля нашої країни має вирішуватися українцями, а не десь за кордоном.
Більше на :
http://www.istpravda.com.ua/articles/4d9cf5c8a7a8a/
Показати повністю..

Сподобалось 2 людям
Вподобайка
2

Сподобалось 3 людям
Вподобайка
3

Сподобалось 2 людям
Вподобайка
2

Сподобалось 2 людям
Вподобайка
2

Сподобалось 3 людям
Вподобайка
3
Документальна стрічка «Україна. 100 днів над прірвою» (канал 1+1)

Сподобалось 2 людям
Вподобайка
2