Вгору
за людьми
за відеозаписами
за блогами
за спільнотами
за аудіозаписами
Наталья Крапивницька
Наталья Крапивницька
Завжди пам"ятай: часом чорна смуга виявляється злітною.
Країна:
Україна
Місто:
Миколаїв
Шанувальники Наталья77
Стіна 316
Чай с молоком признали опасным для здоровья

Такой напиток приводит к появлению камней в почках.

Смешивать чай со сгущенным или кипяченым молоком вредно для здоровья, сообщили европейские ученые, сообщает Healthy Style.

По их словам, молоко вообще не стоит смешивать с другими напитками.

Они отметили, что при употреблении молока с другими жидкостями в пищевом тракте возникают проблемы.

Одно из пагубных последствий такого смешивания – образование песка и камней в почках, заявили специалисты.

Ученые отметили, что в связи с этим напитки стоит употреблять по отдельности, при этом молоко можно добавлять в кофе.
Показати повністю..

Сподобалось 1 людині
Вподобайка
1

Сподобалось 2 людям
Вподобайка
2

Сподобалось 1 людині
Вподобайка
1
Чоловік думає про їжу частіше, ніж про секс.

Вчені з австралійського Канберського університету опитали більше 4 тис. людей, передає VistaNews.

"Жінки на думки про їжу витрачають не менше двох років свого життя. У чоловіків це десять днів на рік, тобто в день - 39 хвилин. Це виявилося не менше показника, що визначає їх роздуми про секс", - кажуть вчен

Їжа є такою же основною частиною нашого життя. Багато приймають її набагато частіше, ніж вступають в статеві контакти. Звідси і постійні думки про неї.

Вони можуть ставати навіть нав'язливими, що викликають почуття неспокою, що тягне за собою появу серйозних проблем. Особливо, якщо думкам про їжу відводиться більша частина дня. Тоді на другий план відходять інші моменти життя. У тому числі секс, робота і відносини.
Показати повністю..

Сподобалось 0 людині
Вподобайка

Сподобалось 1 людині
Вподобайка
1

Сподобалось 1 людині
Вподобайка
1

Сподобалось 2 людям
Вподобайка
2

Сподобалось 3 людям
Вподобайка
3

Сподобалось 2 людям
Вподобайка
2
Сьогодні — День пам’яті жертв Бабиного Яру

29-30 вересня 1941 року в окупованому нацистами Києві було проведено перший масовий розстріл військовими беззбройного цивільного населення. Загалом із 29 вересня по 11 жовтня 1941 року есесівці вбили майже все єврейське населення міста – понад 50 тисяч чоловіків, жінок, дітей. Тільки в перші два дні розстрілів було вбито майже 34 тисяч людей. 1, 2, 8 і 11 жовтня розстріляли тих, хто не з’явився за наказом – ще близько 17 тисяч осіб.

Передумовою до проведення акції була відверта брехня про участь євреїв у мінуванні та вибухах на Хрещатику, внаслідок яких загинуло чимало солдатів і офіцерів вермахту. Місцем масових розстрілів було обрано Бабин Яр – балку на північному заході Києва довжиною у два з половиною кілометри, яка місцями сягала 50-метрової глибини. Наприкінці вулиці влаштували ворота, за які людей пропускали групами по 30-40 чоловік. Попередньо їх примушували роздягатися, відбирали особисті речі, потім поліцаї дубинками гнали жертв до проходів у насипах на краю яру. На протилежному боці сиділи кулеметники. Тіла розстріляних скочувалися по укосу на дно. Після того, як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх присипали землею.

Загалом за роки Другої світової війни у Бабиному Яру полягло понад 100 тисяч осіб – євреїв, ромів, караїмів, радянських військовополонених, учасників українського націоналістичного руху опору, пацієнтів психіатричної клініки та представників інших національних чи соціальних груп, яких окупанти вважали «зайвими». Розстріли в Бабиному Яру тривали аж до визволення Києва від окупантів.

За радянських часів про страшну подію воліли мовчати. Одними з перших цю тему порушили письменники Віктор Некрасов, Анатолій Кузнецов, а також дисидент Іван Дзюба, який 29 вересня 1966 року виступив з промовою перед учасниками скорботної церемонії, назвавши Бабин Яр «спільною трагедією єврейського і українського народів». Бабин Яр поряд із Освенцимом став жахливим символом Голокосту на території Східної Європи й прикладом того, до чого призводять людиноненависницькі теорії.

Трагедія Бабиного Яру відзначається в Україні на державному рівні й є свідченням того, що в колективній пам’яті народу подібні скорботні події не мають жодних часових проміжків і будь-яких термінів – вони завжди живі, так само, як є живим біль втрати за кожним, хто пройшов дорогою смерті й поліг у братській могилі Бабиного Яру.
Показати повністю..

Сподобалось 0 людині
Вподобайка