Вгору
за людьми
за відеозаписами
за блогами
за спільнотами
за аудіозаписами
Іван Малкович
Іван Малкович
Показати детальнішу інформацію

Особиста інформація

Інформація відсутня.
Світлини 1
Стіна 12
Не поспішайте викидати часникові стрілки
Хто б міг подумати, що часникові стрілки, які зазвичай відразу викидають у сміття, можуть стати справжнісіньким делікатесом!
Рецепт досить простий, а сама страва може стати чудовим додатком як до м’яса, так і до молодої картоплі, рису чи макаронів.
Інгредієнти:
300 г часникових стрілок;
200 мл. сметани;
1 ст. ложка борошна;
сіль, перець;
зелень до смаку;
олія для смаження.
Приготування:
Часникові стрілки помити, перебрати, видалити “коробочки” з насінням. Решту стрілок порізати на частинки по 3-4 см.
Покласти порізані пагони в сковороду з олією та смажити на середньому вогні під кришкою 15-20 хв., поки вони не розм’якнуть. Час від часу піднімати кришку і помішувати.
Посолити, поперчити. Всипати борошно і перемішати, щоб воно розподілилось рівномірно.
Ввести лити до стрілок сметану, довести все до кипіння та загустіння.
Всипати посічену зелень (найкраще смакує кріп), ще раз перемішати, протушкувати під кришкою ще хвилин 5-7 та вимкнути вогонь.
Подавати часникові стрілки гарячими або охолодженими до будь-якого улюбленого гарніру.
Смачного!
Показати повністю..

Сподобалось 1 людині
Вподобайка
1
8 червня 2017 в 10:47
...и вся разница

Сподобалось 1 людині
Вподобайка
1
2 червня 2017 в 11:17

Сподобалось 2 людям
Вподобайка
2
5 червня 2017 в 19:08

Сподобалось 2 людям
Вподобайка
2
27 травня 2017 в 20:38

Сподобалось 1 людині
Вподобайка
1
Домашній квас
Робимо квас своїми руками-рецепт ще "радянський" -проверенний.
Півбуханця житнього хліба (будь-якого);
3 літри кип'яченої води;
півпачки (25-30 грам) сухих дріжджів;
півсклянки (125 грам) цукру;
родзинки.
Ріжемо хліб на шматочки і обсмажуємо на Протівіні в духовці до рум'яної корочкі.Вернее сушимо, тому як без масла.Заліваем скоринки окропом в 3-х літровій банці і чекаємо охолодження до температури 36-38 градусов.После охолодження додаємо половину приготованого цукру і дріжджі розведені в склянці теплої кип'яченої води.Банку прикриваємо кришкою і ставимо на 2 дня в тепле місце, але не на солнце.Через 2 дня проціджуємо, додаємо ізюм і залишився сахар.Разліваем в пластикові пляшки, закручуємо пробки і на добу в холодільнік.Всё! Можна пити! На мою найактуальніший напій в майбутню спеку.
І ще - те, що ви відфільтрували, можна зберігати в холодильнику в закритій банці, і наступного разу використовувати замість дріжджовий закваски.
Смачного!
Показати повністю..

Сподобалось 4 людям
Вподобайка
4
28 травня 2017 в 20:01
Настав новий день, він несе в собі щось несподіване. Так нехай це несподіване буде приємним. Він несе в собі турботи, так нехай вони вдало вирішаться. Він несе в собі спілкування, так нехай воно буде тільки позитивним.
Вдалого дня ВАМ!

Сподобалось 3 людям
Вподобайка
3
28 травня 2017 в 20:36
Життя, як бумеранг ─ добро вітає:
Що віддасте ─ подібне повертає,
Що засіваєш ─ зрештою пожнеш,
Збрехав ─ і вже брехні не оминеш.
Так часом вчинок долю визначає:
Прощення має той, хто все прощає.
Віддаєте ─ і Вам повернуть радо,
За підлу зраду слід чекати зради.
Образили когось ─ Вас ображають,
З повагою живеш ─ Вас поважають,
Життя, як бумеранг: гріхи, заслуги,
На чорну думку принесе недуги,
На світлу думку ─ Божу благодать…
Якщо не знав цього, то варто б знать!..
Олег Гаврилюк
Показати повністю..

Сподобалось 6 людям
Вподобайка
6
28 травня 2017 в 20:38
З МИРУ у серці кожного починається МИР у родині, країні, на Землі. Зважаючи на трагічні події, що відбуваються у нашій країні, побажання миру стало чи не найвагомішим і найціннішим на сьогодні.
Україна – це НАША ДУША , наша Батьківщина, де ми народилися, виросли, живемо і працюємо. Це надзвичайна природа з розкішними лісами, горами та озерами, з співучою солов"їною мовою. Україна – це наша родина, наші батьки, які завжди нас чекають. Це українська пісня, це перша молитва, яку навчила бабуся. Це глибокий, вольовий та потужний ДУХ нашого українського народу! Україна – це наша рідна земля...
Україна – це край, де все тільки починається. Ми все подолаємо. Ми навчимося любити, творити, надихати добром одне одного та інші народи. У нас є всі можливості для цього. Про Україну можна говорити безкінечно, оспівувати її в піснях і віршах, але найголовніше — мати її в своєму серці, плекати, як малу дитину, хоч вона є нашою рідною ненькою.

Бажаю миру Вам, Вашим родинам й нашій ненці Україні!
Показати повністю..

Сподобалось 4 людям
Вподобайка
4
29 травня 2017 в 19:16
ІСТИННО ЛІРИЧНИЙ ТЕНОР
Костянти́н Дми́трович Огнєви́й (30 вересня 1926, Дніпропетровськ — 12 грудня 1999, Київ) — український оперний і естрадний співак (ліричний тенор). Народний артист УРСР (1972).
“Його пісні ніжні й прекрасні, як білі лебеді”, – писала про творчість К. Огневого народна артистка СР СР Євгенія Мірошниченко.
Справжнє прізвище – Гноєвий. Народився у Дніпропетровську в 1926 р. Коли йому виповнилося п’ять років, батька було репресовано, про це співак розповів лише в останньому інтерв’ю. Батька посадили у в’язницю за пісні. Українські, народні. Ярлик “ворог народу” тоді пришили цілій групі дніпропетровських робітників, яка збиралася, щоб почитати вірші та поспівати українські пісні. У в’язниці Дмитро Гноєвий і помер. А маленький Костя ще довго прокидався ночами від страшного сну: батька в труні виносять з дому, а навколо свічки, свічки…
Талант батька передався сину. Спочатку маленького Костю віддали в музичну школу по класу скрипки. Але він не зміг винести глузувань однолітків і кинув скрипку. Невідомо, як би склалася його подальша творча доля, якби не… війна. Огнєвий приписав собі один рік і пішов на фронт. Правда, повоювати йому так і не довелося. Спочатку Костя співав для своїх товаришів. Потім його почуло начальство і направило у військовий ансамбль. Виступали перед солдатами прямо з вантажівки. Тільки бортик відкидали. Співали так, що часом заглушували гуркіт канонади. Одного разу навіть не помітили, що почався наступ. Так до кінця життя і залишилися на руках Костянтина Огнєвого сліди від осколків… У той час в СРСР були популярними пісні “Огонек” та “Землянка”. Саме за пісню юнака прозвали Огоньком. Він досконально оволодів свистом, і, коли не було голосу, свистів.
Артистичну діяльність розпочав 1949 року солістом Дніпропетровської філармонії. 1950-го він скінчив Дніпропетровське музичне училище. Всесоюзна комісія доправила випускника до Московської консерваторії, куди прибули на екзамени більш, ніж триста абітурієнтів. Огнєвий не пройшов за конкурсом, тому відніс документи до Гнесинського інституту. Коли про це стало відомо ректорові консерваторії Свешникову, він викликав Костянтина і, відчитавши його за те, що той “бігає інститутами”, зарахував до класу Назаренка, відомого вокального теоретика. Заняття студента не вдовольнили, оскільки проводилися… хором. Він продовжив навчання у класі Маргарити Гукової, колишньої солістки Великого театру, дружини відомого тенора Богдановича. Багато співав у виставах оперної студії.
Згодом почав працювати у Київській опері. Туди він потрапив доволі випадково. Костянтина Дмитровича запросили до Києва на запис фонограм для документального фільму, він прийшов до театру на прослуховування, і його взяли.
У Києві довелося затриматись. В Москві Огнєвому повідомили, що його відраховано з останнього курсу. Дізнавшись, що Костянтина прийняли до театру, ректор промовив: “Переможців не судять” і дозволив співакові закінчити навчання, а за деякий час потому запросив Огнєвого на запис “Всенощной” Рахманінова. Цей запис спеціалісти вважають еталонним.
Ось так у 1955-му він став солістом Київської опери. І за 18 років виконав тут більш, ніж 800 вистав і 20 партій. Однією з найкращих вважається партія Таміно у “Чарівній флейті” Моцарта.
Костянтин Дмитрович першим з академічних співаків став виступати у супроводі інструментального ансамблю, до нього цей жанр не існував. В тому першому колективі грали молодий Володя Бистряков і гітарист Валерій Петренко. Вже потім з такими ансамблями стали співати Дмитро Гнатюк, Анатолій Солов’яненко, Микола Кондратюк. “Ви, народний артист, соліст опери, чим займаєтесь? Ми вас з театру виженемо!” — “пропрацьовували” Огнєвого у ЦК Компартії. Але співати у ансамблі він не покинув.
У 1973-1978 роках співак був солістом Київської філармонії. Пішов з оперного театру, бо його кликала естрада.
З 1965 р. і до останніх днів — більше, ніж 30 років — Костянтин Дмитрович викладав у Київській консерваторії (з 1977 – доцент, з 1984 – професор, у 1985-1994 – зав. кафедрою сольного співу). Це найбільш плідна частина його життя. Серед його випускників зірки нашої естради — Микола Мозговий, Віталій Білоножко, Олександр Пономарьов, Степан Гіга, і опери — Олег Кулько (соліст Великого театру та Метрополітен Опера), брати Приймаки, Ігор Борко та інші. "Людина має прийти до консерваторії з голосом і піти з неї із ним. Таким був головний принцип Огнєвого-викладача. Дуже схоже на лікарський постулат — не нашкодь? — розповідає Геннадій Кабка. — Більшість вокальних педагогів — люди емоційні, які часто не добирають виразів. Костянтин Дмитрович був цілковитою протилежністю. М'яко, ніколи не підвищуючи голосу, з характерною усмішкою він казав, що це не зовсім те й не так, що потрібно іще поміркувати. Він розраховував на кмітливість та інтелект учня.
Костянтин Огнєвий проспівав біля 800 спектаклів у 20 операх українських, російських та зарубіжних авторів. Видано 15 платівок з його записами, близько 200 записів зроблено для фондів Українського радіо, знімався у Телефільмах, озвучував кінофільми. Виступав з численними концертами у містах колишнього Радянського Союзу та за кордоном: у Албанії, Болгарії, Голандії, Індії, Індонезії, Канаді, на Кубі, Німеччині, Непалі, Польщі, Пакистані, Румунії, Франції, Фінляндії, Югославії, Японії та ін…
Його неповторний голос залишився в душі та пам’яті кількох поколінь жителів величезної не існуючої вже країни. Особливо він дорогий для своєї Батьківщини — України.
Показати повністю..

Сподобалось 2 людям
Вподобайка
2