Вгору
за людьми
за відеозаписами
за блогами
за спільнотами
за аудіозаписами
У Сергій 4 блог
Держава
Сергій Ананьїн 30 серпня 2018 в 12:01
І так, я хотів би сьогодні з вами поміркувати про державність, або по-іншому про народ. Ми можемо розглядати кожну людину окремо, а можемо розглядати як народ або як організм. І як у всякому організмі є як позитивні, так і негативні процеси, так і в народі відбуваються події що можуть привести його до здорового стану, або знищити його як націю.
І так, ми знаємо чимало випадків в історії народів, коли вони виникали і зникали. Ми можемо побачити деякі політичні закономірності, і будувати на них свої погляди, але залишимо це політологам. Я ж хотів би з вами поговорити на цю тему з точки зору духовності, і того що називається віра.
Перший народ на землі, це був народ Каїна, або народ що можна назвати народом ковалів, а ще народом що відвернувся від Творця.
І що ж стало з цим народом, народом що будував міста, що досягав вершин того часу в плавці металу і виготовлення знарядь праці, цей народ зник.
А почалося все з того, що Каїн не послухав словами що, були вимовлені йому Творцем:
І сказав Господь до Каїна: Чого ти розсердився? Чому похмурнів? Коли чиниш добре, будь погідний, а коли ні - гріх на порозі чигає: він і так оволодів тобою, але мусиш над ним панувати. (Быт.4:6,7)
Іншими словами, якщо ти відвернувся від Творця, є ймовірність помилки, ти помилишся і це буде коштувати тобі життя, або якщо щодо народу, то буде коштувати зникнення народу.
Я не буду зараз перераховувати народи, народи що впали в слідстві того що відвернулися від Творця свого, я лише торкнуся народ, народ що Творець сам вибрав собі. (як приклад для народів)
Бог з'явився Якобові знову, коли він повернувся з Паддам-Араму, і благословив його. І сказав Бог йому: Ім'я твоє - Яків, та не будуть більше звати тебе Яків. Ні, Ізраїль буде твоє ім'я. І дав йому ім'я Ізраїль. Далі Бог сказав до нього: Я - Бог всемогутній! Будь плідний і розмножуйся! Народ, багато народів постане з тебе. Навіть царі вийдуть із твоїх стегон. Землю ж, що її я був дав Авраамові та Ісакові, тобі її дам; і твоєму потомству дам я цю землю. (Быт.35:9-12)
Ось так виникає народ на ім'я Ізраїль, але що цікаво, як держава Ізраїль, народ стане значно пізніше, і це буде за царя Давида, хоча і був Саул і йому треба віддати належне, все ж, державою цей народ став при царі Давиді.
Але що цікаво, все що говорив Творець ще Якову, і його нащадкам, народ свого часу проігнорував.
Хочеш їх судити? Хочеш їх судити, сину чоловічий? Постав на очі їм гидоти їх батьків. Скажи їм: Так говорить Господь Бог: Того часу, як вибрав я Ізраїля, підняв я руку мою перед потомками дому Якова й об'явив їм себе в Єгипетській землі, підняв мою руку перед ними і сказав їм:
Я - Господь, Бог ваш!
Тоді підняв я мою руку, клянучись їм, що виведу їх з Єгипетської землі в землю, яку я для них призначив, землю, що тече молоком та медом, оздобу над усіма землями. Я сказав їм:
Відкиньте кожен гидоти з очей ваших і не поганьтесь єгипетськими бовванами:
я - Господь, Бог ваш! (Иез.20:4-7)
Ідолів НЕ відкинули, і відвернулися від Творця, і ми з історії знаємо, що народ був підкорений спочатку Вавилоном, Мідоперсією, Грецією, потім Римом, і Рим їх остаточно прогнав з їх землі, і держава Ізраїль зникла, відновившись тільки в наші дні.
Так ось до чого я веду, я веду до того що потрібно відвернутися від ідолів і повернутися до Творця.
Дам пояснення поняттю ідол, і не буду вдаватися в те що ідолом називають зображення, або скульптуру, або людину, бо я хочу показати ідола як ідею. А ідея ідола в тому, що людина як Каїн свого часу відвертається від Творця свого. Він шукає що завгодно, кого завгодно аби не слухати СЛОВО Творця Свого. Тобто ідол це відвертання.
Що до Творця, Творець - це не людина, не подібний до людини, і навіть і близько не людина.
Творця ніхто побачити не може, бо неможливо побачити того, хто є ВСЕ!
Так, Творець є ВСЕ, ВІН і є ми, ми є частина Творця, і немає ніякого дідуся, що сидить на троні, а є СИСТЕМА, розумна, особистісна, духовна Система, або особистість що іменує себе «ЯХВХ», або в російській, та Український мові «Я БУДУ», а ще Він себе називає життя!
Він створив все з себе!
Адже неможливо пропонувати те, то чим не є.
Я кличу сьогодні проти вас на свідків небо й землю; життя і смерть появив я перед тобою, благословення й прокляття. Вибирай життя, щоб жити на світі тобі і твоєму потомству, любивши Господа, Бога твого, слухавшись його голосу та прихилившись до нього; в тому бо полягає твоє життя й твоє довголіття, щоб тобі жити на землі, яку Господь, твій Бог, клявся дати твоїм батькам: Авраамові, Ісаакові та Якову.» (Втор.30:19,20)
І ще:
Не будь надто злим, і не будь дурним: чого б тобі не у свій час вмирати? (Еккл.7:17)
Я хотів би звернути увагу на Київську Русь, і справа не в тій Київської Русі що була до хрещення, бо тоді не намагалися укладати договір між народом і Творцем, а мали договір з ідолами своїми. Я хотів би звернути увагу на хрещення Русі.
Адже згідно апостола Петра:
Вас же тепер спасає прообраз цього, тобто хрищення, позбуття не тілесної нечистоти, а прохання доброго сумління в Бога через воскресіння Ісуса Христа, який, зійшовши знову на небо, є по правиці Божій, і йому підкорені ангели, власті й сили. (1Пет.3:21,22)
Як бачите, хрещення - це акт договору, в даному моменті, договору укладеного з Творцем через Ісуса Христа.
Але що ми бачимо, якщо народ хотів договору з Творцем. І хотів Його захисту, то чому продовжував поклонятися ідолам, і чому, коли відвернувся нібито від ідолів, продовжував їм поклонятися і поклоняється до цього дня через ікони, або через так званих святих.
І не приводьте в приклад Московію, вона не хрестилася як Русь, і не заявляла на весь світ про це.
А тому, побувши деякий час під захистом Творця, відвернувшись від Нього через поклоніння ідолам, Русь втратила свою державність. Адже не можна устами сповідувати Творця, а при цьому відвертатися від Нього до ідолів, і це те ж що зробив Каїн.
Зрозумійте, це не на рівні президента чи ради, це рівень кожного особисто!
Зараз Україна має можливість все виправити, і відвернутися від ідолів і повернутися до Творця свого. Відкинути все що заважає відношенню з Творцем, і побачити слово Його чистим і не ушкодженим. І перші паростки вже є, евангелические або євангельські церкви роблять що можуть, але потрібно більше.
Не може бути між тобою і Творцем жодного посередника крім Ісуса, але Ісус є посередник, а не об'єкт поклоніння. Той, хто є наш рятівник це Я БУДУ або ЯХВХ або Творець, або як Він нам був відкритий через Ісуса Христа, а був відкритий нам під ім'ям БАТЬКО!
Він ЯХВХ є наш рятівник, і той, хто виводить нас з хаосу.
Я, я – Господь (ЯХВХ – Я БУДУ): нема спасителя, крім мене! (Ис.43:11)
Немає іншого імені, ні рятівника крім самого Творця, а рятує «ВІН» за допомогою свого агнця Ісуса Христа, або як в Єврейській мові Йешуа ха Машиаха, викупите ля якого помазав.
Читати далі..
Вибір
Сергій Ананьїн 19 квітня 2018 в 12:30
Логіка нам часто підказує багато відповідей, але ми їй чомусь не завжди користуємося.
Задається саме часте питання що задають невіруючі віруючим, це чому Творець не зупинить насильство?
Це з одного боку дуже складне питання, а з іншого дуже просте.
Чому складне, тому що якщо ми виходимо зі свого розуміння світоустрою, то звичайно Творець повинен втрутитися.
Але просте, просте тому що, якщо ми хоч трохи поміркуємо, то побачимо всю логіку того що відбувається.
Почну з головного, Творець створив нас за своїм образом.
Що це означає, а значить, що ми успадкували від Нього дві головні характеристики, і це свобода прийняття рішень, або свобода вибору, а друге це творчість.
Із цього ми бачимо головне це те, що Творець поважає нашу свободу вибору як власну свободу.
Тому, вибір що робимо ми, є для нього незаперечним фактом.
Ми повинні ясно усвідомлювати, що вибір що робимо ми, є нашим суверенним правом, а значить і ми ж несемо за нього повну відповідальність.
Найдивовижніше є ще те, що поняття про покарання, знову-таки впирається у вибір.
Творець розглядає вибір Гітлера, так само, як і мій вибір, і, хоча вибір Гітлера з моєї точки зору це безумство, з точки зору Гітлера його вибір цілком розумний.
Творець же поважає і мій вибір і його, чому, тому що, якщо Він порушить чий то вибір, ми тут же скажімо що Він не справедливий.
Це можу сказати я, і так само сказати може Гітлер.
Тобто ви зрозуміли, і мій вибір, і вибір негідника, абсолютно однаково суверенний в очах Творця.
Ми б хотіли, щоб Він відразу ж покарав його за його безумство, я маю на увазі Гітлера, але тоді і мене відразу ж необхідно покарати, тому що, бажаючи йому покарання, я стаю таким же суддею і негідником.
Звичайно, за нашою шкалою хорошого і поганого ми будемо праві, але не будемо праві в шкалі вчинків Творця.
Ось шо каже Ісус:
Ви чули, що було стародавнім наказане:
Не вбивай, а хто вб'є, підпадає він судові. А Я кажу вам, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпаде судові; А хто скаже на брата свого:
"Негідник", підпадає верховному судові, а хто скаже:
"Божевільний", підлягає геєні вогненної.
(Матф.5: 21,22)
Є тільки один спосіб порушення Творцем нашого вибору, це якщо ми свій вибір піддаємо добровільно критиці самого Творця, інакше просимо Його, цей вибір оцінити, і втрутитися.
Якщо цей вибір є зло, то Творець нас зупинить, це те що і є скуштувати від дерева життя. Тобто, ми, випитуючи волю на моє рішення у Творця, піддаємо свій вибір мудрому осмислення і приведення його до розумного виходу.
Коли Адам був ще в Едемі, там він хоч і мав можливість вибирати, він цього не робив, чому, тому що його рішення порівнювались з волею Творця. Інакше він критикував свої вчинки, запитуючи, а що робити.
Наприклад, Творець говорив йому дати імена, і він давав, садити сад, і він садив. В цьому випадку був вибір, але вибір скоріше не мав того вибору що потрібен для творення.
Тому, Творець і сказав - недобре!
Розділивши Адама на чоловіче і жіноче, ось тут-то і стався конфлікт, що і привів людину до рішень що вже, не вибирали між волею Творця і своєю волею, а між волею своєю і волею ближнього. Що і зробило людину егоїстом, бо весь час вибирає свою волю.
Творець же бажає, щоб ми прийшли в Його волю добровільно, погодившись з Ним і зрозумівши своє становище.
Але щоб воля наша і Його воля порівнювалась , потрібен договір, між Ним і нами, цей договір є баптізо, або хрещення.
Або як на початку договір що був покладений між Ноєм і Творцем, між Авраамом і Творцем, між Мойсеєм і Творцем, між Ісусом і Творцем. Хоча тепер ми маємо договір між нами тобто Християнами, т Ісусом, в купелі хрещення, тобто повного занурення з головою як символ смерті для того життя що мали до цього. І дійсно, це може зробити тільки свідома людина.
І тоді на підставі договору ми маємо можливість просити і бути почутими.
Але от питання, чи буде покарання Гітлеру за його вибір, так буде, буде тоді, коли весь адам - людство постане перед Творцем і буде притягнене до суду.
Море віддало мертвих, що в ньому, і смерть і ад віддали мертвих, що в них, і суджено кожного по ділах його.
(Откр.20:13)
Не судимі будуть лише ті, хто уклав з ним союз або по-іншому договір, договір любові.
Істинно, істинно кажу вам:
Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, має життя вічне, і на суд не приходить, але перейшов від смерті в життя.
(Иоан.5: 24)
Ті що не прийняли Ісуса, і не уклали союзу, будуть розглядатися як адам що є егоїстом, що живе тільки для себе, а значить, не важливо чи то ти вбив п'ять чи одного, чи просто зненавидів, будеш судимий і приймеш покарання знищення, МУТ, МУТ, подвійна смерть.
Ті ж хто уклав союз, прожили життя в діалозі з Творцем, ті мають життя і життя з надлишком.
Вибір лежить в двох площинках, або ми робимо вибір і порушуємо свободу іншого за рахунок його волі для своєї свободи.
Або ми обираємо Творця, і тоді порушуємо свою свободу і дозволяємо Творцю змінити нас.
У першому випадку ми робимо вибір між добром і злом.
У другому випадку ми робимо вибір між життям і смертю.
Читати далі..
Насіння
Сергій Ананьїн 7 лютого 2018 в 11:45
Ленчик!
Як добре, що ти вмовила мене виїхати на природу.
Гліб тримав на долоні хлібне зерно.
Дивись, яке маленьке зерно, але яка міць міститься в ньому, це сила життя. Подумай, скільки потрібно сили щоб з цього маленького зерна виросло цілий колос. Ось дивлюся я на нього, і немає ні руху, ні нагріву, і взагалі ніяких ознак життя. Але скільки б воно не пролежало, поклади його в ґрунт, поливай водою, і ми побачимо щось неймовірне.
Хіба тебе це не дивує?
Ну, якщо дивитися на твої захоплені очі, то так дорогий, дивує. Дивує те, що ти з цього так радієш, що в цьому бачиш щось таке, що здається тобі дивним. І думаю, ти хочеш чимось поділиться?
Олена дуже добре знала цей погляд.
Оленка, ти як завжди права, мене розпирає від бажання з тобою поділиться.
Це, це перша книга Біблії - буття. Знаєш, в цій книзі закладена дивовижна думка. Сама назва цієї книги «Берешит» вже в собі містить поняття про насіння. Так ось, дивися, Творець брав насіння, і з нього творив силами, що містяться в самому насінні. Та й якщо глянути по суті, то все що ми навколо спостерігаємо, створює нам уявлення, уявлення як про те, що спочатку ми бачимо насіння, а потім результат. Ось візьмемо скажімо «ідею», ідея як насіння, має в собі не більше ніж просто думка. Але помісти цю ідею в певне середовище, скажімо в лабораторію. Все, ця ідея стане дією або чимось важливим для нас в повсякденності.
Дорогий, що ти весь час в нетрі якісь лізеш? Сиди, насолоджуйся природою, вдихай аромат поля. Ні, і тут ти зайнятий якимись - то фантазіями. (Роздратовано)
Звичайно, ти права, навіщо мені займається цими міркуваннями, але знаєш, і це має значення, займаючись роздумами я розміщую свою думку в середу, де думка стає відкритою книгою. Невже це абсолютно не цікаво, адже через пізнання ми рухаємося в напрямку до досконалості. Ось дивись, люди в давнину дивилися на зірки і думали - а що там? Зараз ми маємо космічні апарати для дослідження космосу, і це результат тих давніх роздумів. Так і перша глава Буття, нам розповідає про щось неймовірно захоплююче, про те, як світ зароджувався. І знаєш, що дивно, це багато в чому підтверджується сучасними дослідженнями.
Милий, ну мені це нудно, ти говориш речі що абсолютно мене не цікавлять. Ось краще влови мою думку, ось чого мені хочеться?
Гліб задумливо подивився коханої в очі. Такі близькі, такі блакитні, такі рідні очі. У них він побачив лукавинку і загравання.
Я знаю, чого ти хочеш люба, подумав Гліб.
Швидко схопившись, побіг на поле і став рвати польові ромашки, волошки що виділялися серед колосків хліба. Пібігши до дружини, ставши на коліно як галантний кавалер, сказав:
Найкращій з усіх народжених Євою!
Дивись но, вгадав!
Олена нагородила коханого пристрасним поцілунком.
Ось тепер я готова тебе слухати, посміхнувшись граючи віями сказала Олена.
Сонце стояло в зеніті, серед поля співали жайворонки, а по обличчю бігав ласкавий промінь.
Що потрібно для щастя, подумав Гліб, дружина, природа, ясні думки, рай!
Ну, так я чекаю, починай ділися своїми думками.
Так тобі ніби не цікаво було?
Подумаєш пограла трохи.
Показово насупивши губки, сказала дружина.
Гліб, задумавшись, дивився в ці такі близькі і дорогі очі. Яка глибина, скільки в них ніжності, і турботи. Всі дні життя з Оленою, пролетіли у нього в думках, вирвавшись назовні зітханням гарячих почуттів. Обійнявши і поваливши улюблену на ароматну траву, забувши про все на світі, цілував до нестями.
Що ти зі мною робиш? Скільки років разом, а я все як хлопчисько закоханий і поглинений тобою. Нема щасливішого за мене на світі, я маю ту, хто мені найдорожче.
Олена завмерла в обіймах чоловіка як мишка, боячись сполохати щастя що так сильно наповнило їх обох. Слухаючи биття серця коханої людини, раптом ясно усвідомила те, про що так хотів розповісти їй чоловік.
Я зрозуміла то що ти мені так хотів розповісти, я побачила це через наші почуття. Те зернятко любові що ми зараз відчуваємо, робить нас не просто чоловіком і жінкою, ми стаємо силою що народжує щось нове.
Дорога, що ти хочеш сказати? Ти що вагітна?
Так, а що ти не помітив, я натякаю тобі вже скільки часу.
Ох ти, а говориш, я читаю по очах, а читати треба було по-іншому!
Так милий, ми будемо татусем і мамусею!
Гліб ніжно доторкнувся до живота. Неначе хотів почути голос життя, відчути, що таке носити життя під серцем.
Ну, рано ще, два тижня всього, а битися почне після чотирьох п'яти місяців. Але мені приємно, приємно що ти хочеш відчути те що я відчуваю. І за що мені дав Отець Небесний такого люблячого чоловіка. Я щасливіша всіх на світі.
Пробач кохана що не помічав, але ось, бачиш і тут таки знову. Якщо подивитися на чоловіче сім'я, його тільки в мікроскоп і побачиш. А яка сила, скільки могутті в ньому, щоб пробити яйцеклітину і в цьому благодатному середовищі почати життя, нове життя.
Знаєш, мені раптом стало страшно. Раптом я опинюся поганим батьком? Адже народити мало, потрібно ще й виховати.
О, а про мене ти подумав, а як мені виношувати, як я зможу пройти ці місяці, як народити? Думаєш мені не страшно? Ось за тебе я ніяк не хвилююся, ти будеш пречудовим батьком. Я - ж, а якою я буду матір'ю, я - ж нічого не знаю, і самі пологи мене лякають, і взагалі чи буде молоко, як все буде?

Гліб з любов’ю подивився на дружину і сказав: Отець наш Небесний, нас не залишить, ми все подолаємо.

Минув час


Гліб сидів на дивані уважно читай з планшета.
Оленка!
Голосно гукнув Гліб.
Послухай, що я тобі хотів прочитати, це неймовірно цікаво. Знайшов в інтернеті апокрифічну книгу «Еноха». Так дивись що в ній написано:
Про обраних говорив я і про них розмовляв зі Святим і Великим, з Богом світу, Який вийде з Свого житла. І звідти Він прийде на гору Синай, і з'явиться із Своїми воїнствами, і в силі Своєї могутності з'явиться з неба. І все злякається, і варти здригнуться, і великий страх і трепет обойм ет їх до кінця світу. Порушається піднесені гори, і високі пагорби опустяться, і розтануть, як стільниковий мед від полум'я. Земля зануриться, і все, що на землі, загине, і все здійсниться суд над всім і над усіма праведними. Але праведним Він підготує світ і буде охороняти обраних, і милість буде панувати над ними; вони все будуть Божі, і добре їм буде, і вони будуть благословенні, і світ Божий буде світити їм. І ось Він йде з міріадами святих, щоб зробити суд над ними, і Він знищить нечестивих, і буде судитися з кожним тілом щодо всього, що грішники і безбожники зробили і зробили проти Нього. (Енох.1: 3-9)
Ти диви!? Як дивно Гліб, схоже написано в Об'явленні Івана богослова. Я і не знала про це, значить це не тільки в канонічних книгах йдеться про суд.
Так! Оленка, ти права, але мене як би не це зацікавило. Пам'ятаєш ми декілька місяців назад були на природі, і я з тобою говорив про насіння?
Ну, так пам'ятаю. Ти мені тоді дуже ясно дав зрозуміти, що мене сильно кохаєш. Як же мені забути свого романтика? І ніжно поцілувала чоловіка.
Останнім часом Олена перебувала в постійній зміні настрою. Їй хотілося плакати, то навпаки захльостували почуття. Іноді її так захоплювало, що не помічала часу. Ось і зараз, нахлинули ніжні бажання.
Дружина сівши поруч, обійняла.
Так, що там у тебе коханий? Що тебе змусило все згадати?
Так, послухай, якщо думка - це насіння, і якщо її помістити в певне середовище, то обов'язково буде плід.
Чому люди йдуть до зла?
Знаєш мене це не просто турбує, а буквально мучить. І ось читаючи «Еноха» я побачив.
Дивись! Якщо взяти за основу думку про те, що людина любить все те до чого, може дотягнуться ...
(Глянувши довгим поглядом на дружину)
Пам'ятаєш, як там у Стругацьких в «Понеділок починається в суботу». Там був кадавр, якому за допомогою магії була дана влада, що не побажає йому давалось через магію.
Так це образ бо Стругацькі дуже добре знали Біблію.
Так отже ж пам'ятаєш, що сказав Самуїл до Саула:
Бо непокірливість [такий же] гріх, що ворожбитства, а [то ж, що] ідолопоклонство; за те, що ти відкинув Господні слова, то Він відкинув тебе, щоб ти не був царем. (1Цар.15: 23)
З цієї причини Стругацькі згадують магію, магія як форма дії поза Творця. Так ось і людина, має бажання дотягнуться до всього що йому хочеться. Так от маючи думку про це як насіння, помістивши її в потужний емоційний стан, отримує плід. Розумієш! Бажання як найпотужніший механізм руху до мети і є те середовище що вирощує думку, роблячи її плодом. Ось звідки війни!
Я, я зрозуміла. (Вигукнула Олена) Та й згадай що говорить Яків:
Звідки війни та свари між вами? Чи не звідси, від ваших пожадливосте, що воюють у членах ваших? Бажаєте - і не маєте; вбиваєте і заздрите - і не можете, сваритеся та воюєте - і не маєте, бо не просите. Просіть, і не одержуєте, бо прохаєте на зле, а, щоб ужити на розкоші свої. (Іак.4: 1-3)
Милий, як це розумно, це дуже просто. Людина маючи думку про те, щоб щось взяти, перебуваючи в сильному бажанні цього досягти, перетворюється в монстра. Він йде через все табу, абсолютно не думаючи про наслідки. Ось воно «насіння»!
Олена дивлячись з-під своїх оксамитових вій, посміхнувшись сказала –
А пам'ятаєш, як ти чіпав живіт.
Сигнал зрозумів (сказав Гліб, притулившись вухом до живота своєї коханої), ой, він мене у вухо ногою вдарив.
(Голосно розсміявся Гліб). Спритний, прямо як ти.
Ей, милий, що ти цим хочеш сказати, що я люблю битися?
Битися, не битися, а ось характер ...
Гліб багатозначно закотив очі.
Обидва розсміялися, дивлячись один одному в очі, потягнувшись для поцілунку.
Знову нагнувшись до живота, Гліб сказав - чекаю не дочекаюся, коли тебе побачу, моє дорогоцінне чадо. Яким же ти будеш, дівчинка або хлопчик? Хоча це взагалі не важливо, важливо те що ти вже є. Насіння, дивно, скільки в ньому могутності і скільки таємниці.

Наближалася весна, все говорило про те, що скоро з'являться ніжні салатні листочки.
Олена була на останньому місяці вагітності. Сидячи вдома, їй часто здавалася що Гліб недостатньо приділяє їй увагу. Тому багато молилася, молитви зробили Олену міцніше і впевненіше. Іноді вона згадувала той день, коли вони з чоловіком на поле розглядали зерно.
Як же ото там Гліб тоді сказав – в зерні міститься могутня сила. Ото-ж я дивлюся на свою дівчинку, як вона там в животі росте і дивуюся тій життєвій силі що вирує всередині.
Олена посміхнулася, згадавши вчорашній похід з чоловіком на УЗД.
Яке було у нього обличчя, коли він дізнався, що народиться донька. Це був захват і здивування. Та й слова його, теж були не менш чудові.
- Я хочу, щоб донька була схожа на тебе!
Очі Олени наповнилися сльозами від розчулення.
До чого ж я щаслива! І Господь мене любить, і чоловік чудовий, мрії збуваються.
Гліб сидів на лавочці в парку, ласкаве весняне сонце гріло йому потилицю. У всьому тілі була приємна млість. Але все ж його турбувала одна думка.
Насіння, що ж таке насіння?
Так, я звичайно розумію, що насіння - це ідея, закладена в благодатне середовище, але що ж таке насіння в ідеї Творця.
Ось вийшов сіяч сіяти.
Проста і досить ясна фраза. Якщо прибрати тлумачення, сказані апостолам, то що глибше міститься в цій фразі, що Христос хотів нам сказати? За основу береться вже готове зерно, хоча воно ще й не є рослиною. Але вже є плодом. Плід, зерно, рослина. Дивно і складно сприймати те що лежить на поверхні. А ось людське насіння - це не плід, а тільки гола ідея, ідея, вміщена в середу жіночого організму стають плодом, а потім людиною, а в кінці кінців втіленням сенсу. Значить якщо ми дивимося на рослину, то його мета постійний процес, цикл. А якщо дивитися на людину, то кінцева мета створення зі Творця, або того, через кого твориться задум.
Такий саме задум Творця, мати подобу!
Читати далі..
Якось декілька років тому дивився передачу Шустер Live, з подивом для себе (хоча цього були і здивовані гості студії) дізнався, що в Україні 80% молоді вважає себе віруючими, та й ще до того, які керуються у своєму житті заповідями Творця. Це було дивно, адже тоді звідки в країні така аморальність?
Иер.17:9 Лукаве над усе у світі серце людське - і ледаче! Хто його збагнути може?
Нічим іншим як лукавством, не можна пояснити те, що говорять люди. Дійсно, тільки хто живе за заповідями Творця, може сказати що - я грішний, маю помилки.
2Кор.4:1,2 Ось чому, мавши це служіння, як помилувані, ми не втрачаємо відваги. Відкинувши ложну соромливість, ми не поводимося лукаво, ані не викривлюємо слово Боже, але, проповідуючи явно правду, поручаємо самих себе кожному людському сумлінню перед Творцем.
Лукавство серця, це те що обманює не тільки того, кого намагаються обдурити, а ще й того хто лукавить!
Подумайте самі, не вчинки чи визначають нашу позицію, що не плоди чи нашого життя показують нам, що ми є?
Я кажу, що виконую заповіді, і при цьому чинить перелюб, кажу, що живу по слову, а сам обманюю, кажу, що люблю Творця при цьому лукавлю. Що це що не омана розуму?
Властивість за значенням дод. лукавий; нещирість.
Саме нещирість, що не чесність, ось що керує людиною.
Лукавство в політиці звертається стражданням для народу, лукавство священиків звертається втратою віри. Саме лукавство служителів Творця призводить людей до лукавства у всьому. Не можна проповідувати істину не дотримуючись її самому.
Наказуєш не чинити перелюбу, і чиниш перелюб! Гидуєш бовванами, а чиниш святокрадство! Ти, що хвалишся законом, переступом закону Творця зневажаєш. Бо, як написано, через вас ім'я Творця зневажається між поганами. (Рим.2: 22-24)
Наше суспільство хворе брехнею, проповідуючи християнські цінності, вчинками давно відкидаємо їх. У суспільстві давно панує хитрість і підступність, спрага свого, а не того що бажає від тебе Христос.
Отець Небес же показує свою до нас любов тим, що Христос вмер за нас, коли ми ще були грішниками. (Рим.5: 8)
Ми щасливі, що Він взяв наші гріхи, але ми не хочемо нічого змінювати у своєму житті! Ми як той бандит за якого садять в тюрму іншу людину, а ми й раді. Сумління втратило силу, любов втратила значення, милість не в ціні. Горе нам, бо заплата за гріх - смерть!
Читати далі..