Вгору
за людьми
за відеозаписами
за блогами
за спільнотами
за аудіозаписами
Перегляд блогу
конспект уроку №3 з предмету "Мистецтво", 8 клас
Мистецтво, 8 клас
Урок 3
Тема: Мистецтво античності – колиска європейської цивілізації.
Мета:
навчальна: розширити загально-естетичний кругозір учнів, ознайомити їх із стилями часу, поняттями, з життям і творчістю художників, скульпторів; художніми творами;
розвиваюча: розвивати навички осмисленого сприйняття художніх творів;
виховна: формувати емоційні, естетичні, моральні, загальнолюдські та національні якості особистості - національної гордості й патріотичних почуттів, любові до рідного краю, до природи;
Тип уроку: комбінований, поглиблення знань.
Обладнання: Підручник для 8 класу Кондратова, комп’ютер, альбом для малювання.

Хід уроку
1. Організація класу .
Вхід учнів під музику, музичне вітання.
2.Мотиваційний .
Повідомлення теми і мети, головних завдань уроку.
3.Актуалізація опорних знань учнів .
- Пригадайте давньогрецькі про мистецтво. Які па¬м'ятки Стародавньої Греції належать до Семи чудес світу? Які з них уціліли?
4.Розкриття теми уроку.
Художня культура Греції — одна з наймогутніших у стародавньому світі. Цю античну країну, яку прославив Гомер у всесвітньо відомих шедеврах «Іліаді» та «Одіссеї», європейської цивілізації, джерелом її величі.
Мистецтво Стародавньої Греції і скульптура в її складі — відіграли важливішу роль в формуванні і розвитку європейської цивілізації і вплинули на розвиток культури і мистецтва всього людства. На Балканському півострові, Пелопонесі і численних островах архіпелагу та на вузькій приморській смузі Передньої Азії розвинулась висока грецька цивілізація, відверто не схожа на сусідні цивілізації на кшталт східних держав Персії чи Єгипту
Якщо східні деспотії на кшталт Персії силоміць поєднали в єдину державу низку народів і сконцентрували під орудою царя велетенські людські і матеріальні ресурси, грецькі племена не створили єдиної держави навіть в десятиліття власного розквіту, мешкали на неплодючих, кам'янистих землях і не мали велетенських людських і матеріальних ресурсів. Тим разючішими є їх досягнення в захисті власних земель, в їх військових перемогах, в їх досягненнях в різних галузях ремесел, мистецтв, в культурі взагалі. Грецький поліс, головна частина суспільного устрою, мав в своєму складі лише саме місто та сільські передмістя, що разом нараховували лише декілька тисяч родин . А змогли протистояти агресивним, але консервативним за устроєм, ворогам-завойовникам.
Шлях до об'єднання був, чому докази в ідеологічних зрушеннях, в ідеях грецької єдності племен, в уяві про Грецію з єдиною історичною долею, в свідомості про єдиних еллінів (якими почали усвідомлювати себе племена греків). Саме бідні мешканці грецьких полісів, вимушені десятиліттями шукати нових плодючих земель заради їх колонізації, вибороли і виробили багату культуру і згодом створили умови для якісних змін в світовому мистецтві і світовій культурі. Усвідомлення цього вже мали греки-нащадки, підкорені варварським Римом і вимушені рахуватись з отрутою рабовласництва та бездержавногополону.
Скульптура Стародавньої Греції належить до найвідоміших пам'яток зниклої цивілізації, більше, ніж архітектура і, тим паче, живопис, котрий використовував нетривкі матеріали. Хоча більшість скульптур того періоду була або знищена, або дійшла до нашого часу пошкодженою або в уламках. За припущеннями, деяка первісна і схематична скульптура розбивалась на шматки ще перед внесенням до могил. Активну роль в нищенні грецької скульптури зіграли фанатики-християни, котрі нищили пам'ятки нехристиян-язичників скрізь. Низка грецьких скульптур відома лише за уривками давньогрецької літератури чи в незграбних римських копіях. Розшуки, колекціонування і реставрація понівечених скульптур розпочались в добу італійського відродження, незважаючи на неточність, ненауковість реставрацій, що іноді міняли і її зовнішній вигляд, і тематичний зміст.
Давньогрецька скульптура як галузь наукових досліджень — все ще неповна, постійно розвивається і отримує нові матеріали і артефакти завдяки технічномупрогресу, що привнесений і в наземну, і в підводну археологію.
Низка знищених пам'яток архітектури і скульптури (тоді як монументальний живопис за рідкими винятками зник майже повністю) тим не менше не завадила створити умовну класифікацію давньогрецької історії і мистецтва та скульптури в її складі.
1. Так завана гомерівська Греція (12 — 8 ст. до н.е.), на цей період припали розвиток грецького епосу та первісних, примітивних пам'яток образотворчого мистецтва.
2. Архаїка (7 — 6 ст. до н.е.) Період формування рабовласницьких міст-держав - полісів. Століття створення і розвитку давньогрецьких ідей та національноїархітектури, скульптури, більшості художніх ремесел, розквіт поезії.
3. Класичний період, ранній і пізній ( все 5 століття і частина 4 ст. до. н.е.), період першого розквіту давньогрецького рабовласницького суспільства та зростання громадянської свідомості, активної участі в політиці полісів більшості вільних від рабства мешканців. На цей період припали розквіт філософії, поезії, театру і драми, піднесення архітектури і скульптури, повна перемога реалізму в образотворчих мистецтвах і в скульптурі. Політична криза спіткала лише полісне життя в кінці четвертого століття до н.е.
4. Еллінізм (кінець 4 — 1 ст. до н.е.) Доволі тривалий період виходу з культурної кризи і поступове поглинання грецького культурного надбання сусідніми народами і войовничим Римом.
Відгомоном найкращих громадянських і демократичних надбань звучать слова присяги, котру давав вільний грек-громадянин у вісімнадцять років, стаючи повноправним громадянином держави :
Я не ганьбитиму священної зброї і не покину товариша-вояка. Обіцяю захищати і один, і разом з іншими все всяте і заповітне. Не зменшу міці іслави Батьківщини, а прагнутиму збільшити їх. Маю підкорятися існуючому уряду і законам, законам вже існуючим або наново виробленим. Якщо хтось кинеться нищити закони або не буде підкорятися їм, буду боротися з ним і один, і разом з іншими. Буду шанувати наші святині. В цьому да будуть мені свідками Боги
Статуя Зевса Олімпійського – єдине чудо світу на Європейському материку.

Жоден із храмів Еллади не показався грекам достойним звання чуда. І, вибравши в якості чуда Олімпію, вони запам’ятали не храм, не святиню, а тільки статую, яка була всередині.
Ста́туя Зе́вса Олімпі́йського — за переказами, одне з Семи чудес світу — давньогрецька статуя Зевса роботи Фідія, була встановлена в центрі Храму Зевса в Олімпії на півострові Пелопоннес.
Первісно сама Олімпія являла собою територію, що належала храму перед воротами давньої Піси. Після руйнування Піси в 641 до н. е., елейці не дозволили виникнути тут новому місту і, таким чином, назавжди утримали за собою право завідування святилищем. Цій квітучій місцевості був дарований вічний мир, озброєне військо не могло перейти його меж, тому що вся Еліда стала присвяченою верховному олімпійському богу Зевсові.
За переказами, саме тут Зевс вступив у боротьбу зі своїм батьком, кровожерливим і віроломним Кроносом, який пожирав своїх дітей, оскільки оракул передбачив йому загибель від руки сина. Врятований матір'ю, змужнілий Зевс, переміг і примусив Кроноса відригнути своїх братів і сестер. На честь цієї перемоги були встановлені Олімпійські ігри, що вперше відбулися у 776 року до н. е.
З того часу минуло більше двох століть, і в 456 до н. е. в Олімпії елідський архітектор Лібон почав будувати Храм Зевса, який став головною святинею міста. 440 до н. е. над створенням центральної статуї Зевса почав працювати Фідій. Роком раніше він розробив і підготував техніку, щоб дістати достатню кількість золота і слонової кістки. Він вирізав і ліпив частини статуї, перш ніж вони могли бути зібрані в єдине ціле в самому храмі.
Велич і краса скульптури настільки вражали сучасників, що вона була визнана новим чудом світу. Як свідчить Павсаній, з першого погляду здавалося неймовірним, що храм міг вмістити цю статую. Географ Страбон писав:
«…хоч сам храм — дуже великий, скульптор критикується за те, що не врахував реальне співвідношення пропорцій статуї до храму. Він показав Зевса сидячого на троні, але з головою, яка майже упирається в стелю, щоб у нас складалося враження, що якщо Зевс встане, то головою впреться в дах храму».
Проте загалом нащадки високо цінили витвір Фідія. Знаменитий оратор і політичний діяч Риму Цицерон (1 століття до н. е.) назвав Зевса Олімпійського — втіленням краси. Римський письменник і вчений Пліній Старший (1 століття н. е.) вважав скульптуру незрівнянним шедевром. Впродовж багатьох років Храм Зевса приваблював відвідувачів і поклонників зі всього світу. У першому столітті римський імператор Калігула навіть спробував перемістити статую в Рим. Проте, його спроба зазнала невдачі.
Після того, як на 10-му році свого правління імператор Феодосій Великий у 394 році нашої ери заборонив Олімпійські ігри, храм був закритий. 406 року імператор Феодосій II наказав зруйнувати всі храми і споруди в Олімпії як свідчення язичницької традиції. Знищення вцілілих залишків храму довершили потужні землетруси 522 і 551 років.
Хоча статую дещо раніше зусиллями заможних греків було перевезено в палац у Константинополі. Там вона зберігалася, поки не була знищена пожежею 462 року. Серед копій статуї, включаючи великий прототип в Курені (Лівія), жодна не збереглася дотепер. Ранні реконструкції, наприклад, Ерлаха, тепер вважають неточними.
Статуя Зевса не збереглась донині, проте численні описи в творах древніх істориків, археологічні знахідки (невеликі копії, зображення на монетах) донесли до нас скульптурний образ давньогрецького божества.
Хрисоелефантинна статуя бога заввишки сягала 12 м 40 см. Масивний п'єдестал статуї близько 3,5 метрів висотою прикрашали позолочені фігури, що зображували олімпійських богів. На цьому п'єдесталі, який являв собою подобу Олімпу, знаходився трон, створений із золота і дорогоцінних каменів з безліччю різних прикрас із слонової кістки і чорного дерева.
Статуя Зевса є виразом світоправлячої могутності і разом батьківської ніжності, представлена сидячи на троні. Оливковий вінок прикрашав голову Громовержця, борода хвилястими пасмами обрамовувала його обличчя, з лівого плеча спадав плащ, що прикривав частину ніг. У лівій руці бог тримав скіпетр, увінчаний орлом, а на простягнутій правій руці стояла богиня Ніка із золота і слонової кістки. Фігура Зевса була виконана з дерева, і на цю основу за допомогою бронзових і залізних цвяхів, спеціальних гачків кріпилися деталі з слонової кістки і золота — така техніка і називається хрисоелефантинною. Обличчя, руки й інші оголені частини тіла виконані зі слонової кістки, волосся і борода, вінок, плащ і сандалі — із золота, очі — з коштовних каменів.
Трон виготовили, за одними джерелами, з кедра, за іншими — з чорного дерева і вкрили золотом і слоновою кісткою. Ніжки трону прикрашали фігурки танцюючої Ніки — богині Перемоги. Ручки трону підтримували сфінкси, а його спинку прикрашали Харити — богині краси, дочки Зевса і Гери.
Перед п'єдесталом, із зображенням сцени народження Афродіти, був облаштований невеликий басейн, викладений блакитним елевсинським каменем і білим мармуром. Зі слів древньогрецький письменника Павсанія (2 ст. н. е.), він служив для стоку залишків оливкової олії, якою регулярно змащували статую (масло зберігало слонову кістку від розсихання). Світло, що проникало крізь двері темного храму, відбиваючись від гладкої поверхні рідини в басейні, падало на золото одягу Зевса і освітлювало його голову. Мандрівникам, що входили в храм, здавалося, наче сяйво йде від самого лику божества.
Зевс був настільки величним, що коли Фідій завершив свою працю, він підійшов до статуї, ніби плаваючої над чорною мраморною підлогою храму, і спитав: «Ти задоволений, Зевс?». В відповідь почув удар грому, і підлога під ногами статуї тріснула. Зевс був задоволеним.
Фідій був знаменитий не тільки статуєю Зевса Олімпійського, але і статуєю Афіни в Парфеноні і рельєфами на його стінах. Разом з Периклом Фідій розробив план перебудови і прикрас Афін, що , правда , дорого обійшлось Фідію: вороги його могутнього друга і покровителя стали ворогами скульптора. Помста їх була банальною і грязною : Фідій був звинувачений в тому, що умаїв золото і слонову кістку при зведенні статуї Афіни в Парфеноні.
Проте слава Фідія була сильніша від наклепів злих людей. Жителі Еліди внесли заставу за ув’язненого і афіняни відпустили Фідія працювати в Олімпію. Декілька років Фідій залишався в Олімпії, створюючи статую Зевса.
Коли від пам’ятника не залишається і сліду, появляється соблазн приписати його існування людській фантазії. Подібна участь не минула і статую Зевса, тим більше, що від неї не залишилось копій.
Для того , щоб впевнитись, що статуя існувала і була власне такою, як описували сучасники, треба відшукати хоча би деякі свідоцтва її створення. Уже в наш час була зроблена спроба знайти майстерню Фідія. Створення такої статуї вимагало багатьох років роботи, і тому Фідію і його помічникам необхідне було солідне приміщення. Статуя Зевса – не мраморна глиба, яку можна на зиму залишити під відкритим небом.
Увагу німецьких археологів, які проводили розкопки в Олімпії , привернули залишки античної будівлі, перебудованої в візантійську християнську церкву. Обслідувавши будівлю, вони переконались в тім, що власне тут розміщувалась майстерня – камінна будівля, мало-що менша від храму. В ній знайшли знаряддя праці скульпторів і ювелірів і залишки літейного «цеху».
Проте самі цікаві знахідки зроблені по сусідству з майстернею – в ямі, куди на протязі багатьох сотен літ майстри скидали відходи і браковані деталі статуй. Там вдалося знайти відлиті форти тоги Зевса, багато пластин слонової кістки, сколи напівдорогоцінних каменів, бронзові і залізні цвяхи – в загальному, повне і безспірне підтвердження тому, що власне в цій майстерні Фідій виг
7 червня 2017 в 16:25  |  Переглядів: 315  |  Немає коментарів  |  Поскаржитися на запис
Читайте також: